Fighting Dreamers Team!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Fighting Dreamers Team! » Общение » Лише одне слово


Лише одне слово

Сообщений 1 страница 9 из 9

1

Знаете, это нельзя выразить словами. Это заложено в самом корне вашей души, и когда вы хотите его высказать, то замолкаете, понимая – слов не хватит. Последнее время я слишком часто думаю. Как бы это смешно не звучало, но я не говорю о юморе. В голову идут самые разные мысли: оn каки[-то стареньких смешных фразочек из сказок до почти параноидальных мыслей об апокалипсисе. Откуда они - я не знаю, честно. Но… тем не менее почему-то именно в таком настроении я и порываюсь писать. Душа открыта, а эмоции цветут белыми лотосами. Самое время… Иначе можно упустить миг… Миг, когда мир переворачивается для вас…

Лише одне слово

Присвячую це всім Файтінг Дрімерсам.
Це вам, любі. Лише вам.

Вона ніколи не вміла гарно та складно говорити в урочисті миті. Не тому що була нерозумна, чи не знала мови. Ні. Просто коли вона набирала повні груди повітря и збиралась вимовити слова, розуміла – їх мало. Вони не зможуть охопити все, що вона жадає вимовити. Ці рамки були затісні. Емоції виходили далеко за них, витаючи десь у небі коло яскраво-жовтого сонця. Вона дивилась на них, затуляючи очі рукою, посміхалась і замовкала, так і не вимовивши жодного словечка. Люди вмовляли її щось сказати, але вона лиш хитала головою. Вона не полюбляла говорити ні тости, ні вітати людей зі святами, ні навіть здороватись. Хоча все одно казала тости, вітала друзів, привітно цілуючи в щоку і щодня віталась з усіма знайомими.
Їй це не подобалось.
Усі ці слова бриніли як натягнута струна, що от-от мала луснути від такої напруги. Вона дуже обережно торкала ці струни, намагаючись прикрасити їх чимось, проте завжди виходило не те, чого вона жадала. Тому вона лишала голі струни. Навіть коли вона намагалась сказати щось прекрасне, наче "Ви найкращі", вона здригалась усім тілом. Слова звучали штучно. Сіро. Ніяк.
Але сьогодні особлива ніч.
Сьогодні, вперше за довгі безплідні місяці, розквітли білі лотоси. Це буває дуже рідко, але коли стається, їй море по-коліно. Навіть не дивлячись на монітор, вона щось швиденько друкує і дивно, але лагідно посміхається. Нарешті вона зможе це сказати. Ні, звичайно слів все одно не вистачить, та все одно в неї вийде. Вона знає, що лише сьогодні, коли їй в одну мить хочеться і плакати, і сміятись, і лютувати, вона може все. Навіть те, чого люди не зможуть ніколи. Вона розправить крила та випурхне з вікна, наче та синиця з рук. Туди, у далеку-далеку блакить, де мрійливо кружляють ті емоції та світить яскраво-жовте сонце...

Любі мої. Так... Саме так.
Дякую вам. Я ніколи не думала, що мені так поталанить знайти вас. Якщо я когось образила – вибачте. Я ніколи не бажаю вам зла. Ніколи. Я просто не вмію цього. Навіть заклятим ворогам. Знайте, що ви для мене маєте занадто велике значення, щоб втратити вас. Я знаю вас лише рік, а деяких – навіть менше, але... але я люблю всіх. Я справді не вмію гарно говорити у такі миті, але зараз мені легше. Я дуже довго хотіла вам це сказати, та занадто довго не могла зважитись. Я вас усіх занадто ціную, щоб втрачати. Бо я занадто добре знаю, що таке бути білою вороною.

Дякую... дякую вам за все.

Извините за отдельную темку...

Отредактировано Natsuo Zero (2009-01-19 22:54:53)

+2

2

Я рада, что мы для тебя важны)

0

3

в такие моменты народ набегает под громкое "обнимашки!" и тискается кучей *)

0

4

Ня.. Это так.. Трогательно..ТТ спасибо..

0

5

ТТ 
^__^
*)

0

6

домо...
Иногда слова очень важны...

0

7

Все равно только вам спасибо...

0

8

Якщо ти справді вважаєш мене файтінгом... Дякую тобі. Справді. Я дуже тебе люблю, і не можу уявити своє життя без тебе. Я тобі дала зошит... Там було маленьке оповіданнячко... То було про тебе.
Так от я тебе дійсно кохаю. Я не вмію кохати, але тебе, здається, так. Дякую за те, що ти просто є.

0

9

Велике спасибі Натсуо за теплі слова. Думаю, для всіх нас це багато важить. Пропоную також висловитись всім, кому є що сказати нам всім, можливо, не так красиво, але щиро і від душі.
  Від себе скажу, що, хоч ФД немає і двох років, але Дрімерси радикально змінили моє життя. Ще два роки тому, в моєму житті було не так багато речей окрім роботи і навчання, крім того, оскільки я не з Києва, то тут у мене практично не було друзів та і з тими, що були, розсталися по різним причинам. Тому для мене ФД - це маленьке персональне чудо, щось, що важить не менш, ніж кар'єра чи особисте життя. В принципі, це єдина причина, через яку навіть у моєму теперішньому стані, я уперто хочу повернутись в Київ. І мені хотілося б вірити, що це все не тимчасово, або принаймні, надовго, що коли через 2-3-4 роки, всі закінчать навчання\знайдуть роботу\одружаться\вийдуть заміж, ми не розбіжимося кожний по своїм коміркам та своїм справам, що ми все ще будем ФД, все ще будем зустрічатися, ставити спектаклі (можливо, уже не косплейні), або і  збиратися просто так - поговорити... В будь-якому випадку, ви всі мої друзі і цей факт не зміниться... Довгого життя Fighting Dreamers.

+2


Вы здесь » Fighting Dreamers Team! » Общение » Лише одне слово