Фест вітру (23-24 травня), м. Київ – Калейдоскоп вражень

«А не спеть ли мне песню о любви…» - «А не спеть…», на фесті ми не поспівали під гітару і мало посиділи біля вогнища, бо природа влаштувала додатковий challenge в вигляді дощу, але це чи не єдине, за чим можна було пошкодувати (див. ще «Ложка дьогтю»), що ж до іншого, то фест на природі це завше здорово.

Барабани. Хтось здоровськи барабанив вночі, біля вогнища, недалеко від нашої палатки. Шкода, що я не побачила того «хтося»!... Ні, ви не подумайте. Мені дійсно сподобалось, але було влом вилазити з теплого спальника…

Виступ: Хе-хе, «файти» виступили, і як завжди «зажгли», правда, порівнювати нема з чим, бо в такому форматі виступали тільки ми…Зате нам вдалося зібрати натовп! Сесорі – взагалі, герой постановки і, навіть не тому що виконував важливу роль мотора і пропелера. Витримати удар «розвідним ключем» посередині виступу і продовжувати далі! Мало того закінчити з посмішкою.

Глядачі - «реально прохавали тему»…Під час вистави вони сміялися, хвилювалися за літак під час бурі і дружно кричали «Ура», коли літак приземлився…

Джига від тепер оголошується офіційним танцем «заклинателів вітру гарної погоди»

Інсталяції («просторова композиція створена художником з різноманітних предметів» с Вікіпедія): це був справжній «психодел», мало того, що більша частина так і залишилась недоробленою внаслідок дощу, навіть в завершених композиціях було важко осягнути глибину авторської думки. Тут як кажуть «без ххх не розберешся»…

«Киборги они заполонили планету» - завдяки цій фразі ми отримали респект від «держателів польової кухні» і наїлись «на шару» грінок…

Ложка дьогтю: іноді здавалося, що організаторам на фестиваль «на**ати»…малося на увазі «начхати». Багато чого з анонсованого просто не було:
А) проїзду по вісім гривень (почали з одинадцяти);
Б) фосфорних доріжок, які світяться вночі (орги «не добазарились зі спонсорами»),
В) початку о 19-ій («файти» ледве розтормосили «бухих дяденек и тятенек» (с Харука) о 20-ій)
… і т.п. На хвилину, здалось «дежавю» - Славутич-2, тільки діти-організатори виросли і замість «Коли» почали вживати щось міцніше.
.
Місато. Місато зявилася вночі як добра фея з «чайнєгом» і каріматом. Ні, брешу, не з чайником, а з термосом з гарячим чаєм (!) і з каріматом 2 на 2 метра …, а ще з шоколадкою, але її ніхто не бачив і не побачить, бо вона була заточена в палатці в дружній компанії під акомпанемент дощу...

Острів. Багато трави і… мало дров. А ще він виявився полу островом, але то таке…Цікавий контраст - спостерігати з майже неосвітленого і принишклого острава/полу острова за життям мегаполіса з освітленою набережною, висотками…

Перфоманс. Шкода, що не всім вдалось його побачити. Виявляється у Гриші зі Старшим братом вночі був власний перфоманс, який складався з трьох речей: вогнища, табурета, чесно позиченого у «лодочніка», і крил Ікара…(про них не будем, можливо, їх ще й досі шукають)…

Смоляна фігура – інсталяція, яка повинна була згоріти, але так і не згоріла, бо добре промокла (Художники-конкуренти з єхидцею: - Що Петре добре горить?). Зате довкола інсталяції ми здоровськи покружляли в хороводах під… «Миллионы, миллионы алых роз» від… духового оркестру. А-а-а це був справжній психодел…і просто «гон від учаснєгів … Спасибі їм

Токіо – це місто, куди прямував наш  літак. Але глядачі так, напевно, і не зрозуміли чому саме Токіо і

чому

ФД-12,

але то не важливо, головне, що перфоманс сподобався, а найбільше, напевно, тим, хто в ньому приймав участь і тим, хто нас морально підтримував.

Усім спасибі.

Арігато.
П.С. Що не згадала – так це костюми Леї і Іно. Це був - Ульот, але, гадаю мене ще доповнять...